Про те, що відчуваю

Наш наступний Герой - колишній міліціонер, але вислів «честь мундира» для нього не порожні слова, як і розуміння того, що правоохоронці мають оберігати і захищати людей, а не вбивати їх... Саме через порушення цього принципу тими людьми у формі, які захищали вбивцю і тирана, він опинився по іншу сторону барикад, там де найголовнішим були правда, справедливість, людська гідність і взаємоповага! Адвоката, парашутиста, колишнього десантника, В’ячеслава Заречнюка, пораненого 20 лютого на Інститутській запам’ятали медики, що винесли його пораненого з передової, передусім дякуючи його сріблястому шолому. Потім, побачивши фото В’ячеслава, вони пригадали пораненого в стегно чоловіка і почали його розшукувати. Наш Герой упізнав себе на фото і відгукнувся, він страшенно вдячний усім, хто врятував йому життя!
В’ячеслав живе у Хмельницькому. Усю зиму виходив на хмельницький Майдан, приймав активну участь в усіх акціях протесту.
Чоловік був упевнений, що протистояння не закінчиться мирно, тому удома сказав: «Як тільки почнуть зачищати барикади у Києві, я поїду». Після того, що сталося 18 лютого, наступного ж дня В’ячеслав вирушив у столицю, прихопивши з собою продукти: картоплю, консерви... Сміючись, згадує, як же ж важко було усе це дотягнути на Майдан, бо під’їхати до центру не вдалося, в Києві тоді був практично надзвичайний стан і усі авто, які їхали до Майдану дайці розвертали. О 5 год ввечері Славік вже був на Майдані. Зразу ж запитав, де знайти Хмельницьку сотню. Його направили у КМДА, на третій поверх, де й застав земляків. Зустрівся з інтендантом Леусом Денисом, розговорилися. В’ячеслав у свій час служив в Повітряно-десантних військах спеціального призначення, займається парашутизмом, тому запропонував свою допомогу у військових справах.
Хлопці із сотні пішли відпочивати, поки не було активних бойових дій. Славік сконтактувався з друзями-парашютистами із Києва і вирушив на барикади: кидалися камінням та коктейлями, носили шини, бруківку. О другій годині повернувся в розташування сотні, але вже зранку, з сьомої години був на барикадах, кидав каміння, палив скати. Коли о 10 год повернувся в КМДА, то сотні вже не було... В’ячеслав знову побіг на барикади, піднявся до Жовтневого та приймав участь у його розблокуванні, перевіряв входи-виходи, підвал. Згодом побачив, що дуже багато поранених є з правої сторони Інститутської, що хлопці не встигають виносити побратимів. Перебіг дорогу. Умисно взяв два щити, щоб на одному тягнути пораненого, а іншим прикривати, бо виносити чи витягати людей за руки-ноги, коли вони поранені, чи вбиті, дуже важко.
"Не знаю, що керувало людьми. Я просто побачив вереницю носилок і щитів з людськими тілами.. я тоді не думав, у мене була одна мета - спробувати відвести звідти і допомогти винести якомога більше людей. Вдалося зробити кілька ходок і потім вже виносили мене… Це був такий постійний потік: одних виносили, інші підходили...".
Вчергове, як Славік підійшов, щоб витягати поранених, снайпер поцілив йому у ногу, коли чоловік необережно відсунув одного щита... https://www.youtube.com/watch?v=kg9fjOfPZyE (0,15сек-1,08 хв.). Побратими відтягнули В’ячеслава та передали його медикам. Слава запам’ятався усмішкою в готелі «Україна». Каже, що камера зафіксувала його саме у той момент, коли дівчина-волонтер запитувала: «Як ви себе почуваєте?». «А як я себе міг почувати з розтрощеною ногою? Запитання викликало усмішку...» (https://www.youtube.com/watch?v=PEjP-8gi_2o 0,48-0,58 хв.) Згодом В’ячеслава з готелю «Україна» доправили до швидкої, (https://www.facebook.com/photo.php?v=703572743037405 1,35хв), відвезли у лікарню №12 ім. В.Підвисоцького.
В’ячеслав згадує: «Поранені, хто міг, намагалися вирватися подалі з київських лікарень.
Я теж зателефонував усім, кому міг. І далі все закрутилося... Через добу у мене вже був закордонний паспорт, інші потрібні документи, оплачений реанімобіль клініки “Борис”, який, до речі, вартував 18 тисяч гривень за перевезення мене до кордону з Польщею. Як мене передали наші прикордонники без візи і зайвих запитань — досі не знаю. З іншого боку кордону уже чекав спецавтомобіль з міста Люблін...»
Далі було лікування в Польщі. Лікарі два тижні не наважувалися оперувати, боялися, щоб чоловік не втратив ногу, оскільки була загроза, що може початися гангрена... Прооперували. Зараз В’ячеслав жартує, що, хоч з палицею, але ходить на своїх!
Ми щиро бажаємо йому якнайшвидше одужати і повернутись до того активного життя, яке він звик вести!
В’ячеслав звернувся до нас із проханням: допомогти відшукати шолом, який був на ньому на Майдані. Ось його слова: « Дуже хочу відшукати свій парашутний шолом, який віддав чоловікові 50-55 років біля швидкої. Чоловік підійшов до відкритих дверей і від нього пролунав переконливий аргумент, що шолом мені вже на той час непотрібен, а йому може врятувати життя. Можливо, і не варто зараз, у такий скрутний час, перейматися шоломом, але мене з ним пов’язує дуже багато спогадів. Почну з того, що у 2005 році ми стрибали разом із батьком, батько загинув... Після цього я придбав собі цей шолом. Він для мене як Друг, він був зі мною і у стрибках, і на лижах... Не хочеться, щоб він лежав у когось на полиці, як спогад подій. Хочеться, щоб вірою і правдою служив, як це було до того. Шолом легко розпізнати, оскільки він сріблястого кольору, на потиличній частині є наклейки з українською символікою зі стиснутим кулаком, напис англійською, на зразок кубинського слова «NEWSEREMOS» Також це відкритий парашютний шолом, що має на задній прорезиненій частині чорні літери фірми-виробника Z1. Буду дуже вдячний усім, хто прийме участь у пошуку!»
Допоможемо Славкові знайти таку важливу річ!
Хороше інтерв’ю з В’ячеславом: http://proskuriv.info/index.php/component/content/article/25-2013-09-12-09-07-27/3960-2014-04-24-09-03-42

Volodymyr Parasyuk
3 год · Відредаговане ·

Львів'яни будь ласка репост.

Щойно зі Львова зателефонував мій друг Andrijan Kolobov, який вже не перший рік бореться зі свавіллям працівників ДАІ на дорогах. Андріан розповів, які складні баталії ведуться навколо призначення очільника обласного ДАІ.

Обійняти цю посаду рвуться дві добре відомих на Львівщині особи - Богдан Мицак і Степан Харабара. Ці два "суперчесних" міліціонери вже почали обіцяти громадськості "золоті гори" і розказувати як все зміниться в кращий бік, якщо когось із них призначать на посаду. Чомусь я переконаний, що зміняться хіба лиш корупційні схеми. Знову простий рядовий даівець буде ламати голову як нахабарити так, щоб і форму купити, і патрульний автомобіль заправити, а найголовніше - данину вищому керівництву сплатити. Не вірю, що чиновник, який звик красти, може чудесним способом змінитись і почати жити на одну зарплату. Цікаво, на яку підтримку розраховують ці заробітчани в погонах, якщо кожен житель Львівщини знає про їх махінації.

Чому знову старі корупціонери хочуть дорватись до корита? Може вже досить копирсатись в болоті, а натомість почати думати і призначати на такі посади гідних людей? В нас що, крім цих двох нема кого обрати?

Звертаюсь до керівника УМВС Львівської області Дмитра Загарії. Пане Дмитре, знаю Вас як порядного та чесного міліціонера, але, якщо Ви призначите когось із цих двох хабарників на посаду, я буду перший, хто в знак протесту принесе шини до Вашого управління.

Прошу також Єгора Соболєва та Арсена Авакова взяти під контроль призначення керівника обласного ДАІ Львівщини.

P.S. Якщо Харабара та Мицак так палко хочуть прислужитись Україні, ласкаво просимо рядовими до котрогось із батальйонів. Тут на Сході ви матимете чудову нагоду не словом, а ділом показати як служите народу України.

Люди добрі, систему ламати важко, але крок за кроком усі разом ми обов'яково наведемо лад в нашій державі!

Originally posted by romchykd at Почему сбивают украинские вертолеты

Originally posted by kurt_eisemann at Итоги Майдана. Промежуточные…

Он совершенно точно является креатурой Левочкина, который во времена Януковича, в унисон остальным внедренным в оппозицию парламентским "свисткам" тогдашнего главы АП (тот же Ляшко) мочил Яценюка, во время майдана слил переговоры группы ментов разгонявших майдан, чем подогрел мутную "тему", которую повесили на мудака Клюева, теперь он заведет в парламент фракцию-марионетку, где половину списка будут представлять люди согласованные с экс-главой АП, где то как в нынешнем "Ударе".

Увидите осенью списки - сами все поймете.

То же самое и с "Автомайданом" и с Богомолец и многими другими.

Запомните - политика не бывает без закулисы, которая часто противоположна той картинке, которую вы видите на экранах.
На майдане были тысячи общественников и сотни врачей, а по TV день и ночь крутили друзей Булатова, сына Гриценко и женщину с большими и печальными глазами, забыв сказать о ее кумовстве с молодой командой Лени Космоса.

Люди в Украине фантастические, реально героическая нация. Победы майдана без Вас быть не могло, но сейчас как никогда важно начать понимать закулисные процессы, что бы осенью не допустить к власти новых кукол старых кукловодов.

Простите, знаю многих разочаровал.

Сер З-М

Еще про Левочкина. Проект его новой партии будет называться "партия развития Украины" , что в сокращенном варианте "дает" до боли знакомые три буквы ПРУ. У пацанов Ностальгия ?
30 мая в отельно-ресторанном комплексе Казацкий стан (между борисполем и киевом) было заключительное совещание по уставу, и программе.
На 11 июня запланирован технический сьезд и в этот же день Форум развития Украины в Киеве, где они будут обьявлять о создании партии развития Украины ,
21 июня окончательный съезд для широкой публики.
Создание и партийное строительство курирует Сергей Ларин, основным публичным спикером вероятно будет Юрий Мирошниченко.
Прилагаю список присутствовавших на совещании 30 мая. А вы сделайте выводы сами и постарайтесь сделать так, что б осенью в парламент не прошел еще один гениальный проект потешных "кукол" Левочкина, жравших икру при выработке программы партии

Originally posted by andreistp at post

Андрій Хлібець



Ви просили розповісти, як я дійшов до «ТАКОГО» життя:)) і зменшився так швидко на 23 кг. Розписав по пунктам, а першим з них є те, щоб дотримуватися обіцянок. Тому ось вам тисячі символів хронології останніх чотирьох місяців мого життя;) І надіюся, ми вже закриємо цю тему !

Головною причиною зміни моєї свідомості і звичного плину життя виявився (якби це пафосно не звучало, проте є правдою) - Євромайдан. Саме він майже п’ять місяців назад перевернув все у мені з ніг на голову. Чекати змін від когось – це наче чекати у моря погоди, тому я вирішив притримуватися принципу: «Починати зміни потрібно з себе». Саме його я, на відміну від більшості, сприйняв дуже буквально.

Першим важливим кроком моїх змін стало наше з друзями жартівливе бажання кинути пити на місяць (бо що тут приховувати, бухав я - як кінь). 19 січня ми домовились по факту починати «нове тверезе життя». Через день-два друзі зірвалися і почали пити, а мене це ще більше підштовхнуло: Я ЗМОЖУ!
Десь через два тижні мій найліпший друг – Вася Нагірняк, дізнавшись, що я кинув пити, порадив кинути ще й курити (це, мабуть, було найважче), бо не буде більше бажання затягнутися після першого-другого бокалу пива.

Проживши місяць без всіх цих пагубних звичок, я почав почуватися в тисячі разів краще, і вирішив нащо починати це знову заради примарного задоволення після якого потім жити не хочеться? Взамін цьому я знайшов інші способи проводити своє дозвілля дуже продуктивно і позитивно!

Другий етап - кардинальна зміна відношення до їжі. Попереджаю: я не на дієті! Дієта і здорова їжа - це різні речі. З 31 березня мною (як вже тепер повноцінним володарем свого життя) було прийняте рішення змінити раціон - тільки здорова їжа.

По суті, це також змінило мою свідомість і я почав жити не заради їжі, а їсти заради життя. Нині я сприймаю їжу лише як пальне для організму. Тому на питання типу: «Невже тобі не хочеться?» маю лише одну відповідь: «НЕ ХОЧЕТЬСЯ!» - я тепер незалежний від їжі.

Щодо мого раціону на день:

Ранок:
- натщесерце (натощак), столова ложка оливкової олії;
- каша вівсяна / кукурудзяні пластівці з молоком/ рис з овочами;
- салатик (огірки, помідори, кукурудза, креветки, оливкова олія, морська сіль).

Обід:
- йогурт Галичина (КОЛИ ВОНИ ВЖЕ МЕНІ ЗА РЕКЛАМУ ПЛАТИТИМУТЬ???) з лісовими ягодами;
- фрукти (яблука, банани, апельсини, ківі, ананаси, манго), деколи горіхи.

Після 18:00 не вживаю абсолютно нічого, крім води та зеленого чаю.

Мучного і солодкого не їм.

Через тижні два-три мене відвернуло від м’яса, нині мене навіть від запаху нудить. От так я став вегетаріанцем. Тут має сміятися Любов Юнак, бо я їй колись кричав, що мужик має їсти м'ясо)))!

В кінці квітня друг з Уфи дав мені ще одну слушну пораду - додати до мого раціону всього один день голодування, як очищення організму. І чомусь сказав, що важливо голодувати саме в день, коли ти народився. У мене це - понеділок, тому в понеділок, навіть і не думайте мене годувати – не вийде)). Так сталось, що в цьому році мій день народження випав саме на понеділок. Думаєте, я зробив собі бонуси і полегшення на честь свята? Ні! Лише вода і зелений чай! Більше АБСОЛЮТНО нічого.

Третій етап - спорт. Десь через тижні два після нового раціону, я почав бігати в лісі. Мені повезло, бо в мене через дорогу прекрасний ліс з озерами. Бігати з улюбленою музикою в вухах одна радість. Згодом почав віджиматися. Все починається з малого і на початку ледь 5 разів виходило, після деяких зусиль - тепер два підходи по 15 разів для мене норма, що буде далі побачимо...

Багато хто також задає питання про мою українську мову. Чи справив на такі зміни Євромайдан, чи сталася переоцінка цінностей послідовно - сказати важко.
Я люблю Україну! Російська мова моя рідна мова, бо перше слово «мама» все ж було на ній, у мене російськомовна родина і оточення, і все життя говорив саме нею. Але ще після подій 2004 року, я все частіше почав користуватися українською в побуті, цьому також допомогли друзі із Західної України – Руся Чудяк, Андрій Князь і Вася Нагірняк. Зараз майже в 85% спілкуюся українською, проте всеодно є люди, з якими все життя говорив російською, тому і далі продовжую, щоб не травмувати))). Але вже з гордістю можу заявити, мова мого переродження – українська. Нині я багато цікавлюся про минуле своєї країни з історичних джерел і вже з вересня планую піти на курси української мови, щоб ще більше вдосконалити навички і говорити правильно.

Резюмуємо, що з того вийшло, завдяки всім цим факторам:

- скинув 23 кг, легко і без напрягів;
- перестав перетворювати свій організм на смітник, бо я собі не ворог. Люди зараз за своїми гаджетами стежать краще ніж за собою!;
- покращилось самопочуття, мене переповнює енергія. Останнім часом сплю по 5-7 годин, і все одно весь день бадьорий і не відчуваю втоми;
- повернувся нормальний обмін речовин;
- не знаю, що таке печія;
- шкіра стала набагато краще виглядати (за це подяка оливковій олії зранку);
- перестав хропіти;
- організм перестав сприймати нездорову їжу.

Сьогодні, вперше йду в зал. Що там буду робити - не знаю, але плани наполеонівські . Через зал раціон треба буде трошки скорегувати, додати більше молочних продуктів і горіхів, але це вже мені все розкаже тренер, в цьому питанні я довіряю професіоналу.

Досягнення мої ще дуже малі. Та і часу пройшло не так багато, тому хто його знає, яким я буду через місяць чи рік, але точно таким як раніше - не стану, я вже там був, нічого цікавого там немає.

От так вони і жили)) Фото для порівняння.

P.S.: Будуть питання: пишіть.
P.S.S.: Друзів менше не стало! Можливо навіть навпаки.
P.S.S.S: Кристина Шоміна, дякую за допомогу))!

Originally posted by nazavzhdy at Выпускники в Ялте запели гимн Украины

Originally posted by diana_ledi at Отчёт с картинками