c8etochek: (6)
Olena Bedenko

Ребята, снова обращаюсь ко всем вам за помощью. Особенно к жителям Печерска. В 12й больнице на подвысоцкого остро встала проблема питания пострадавших ребят с Майдана. Именно горячего второго. На кухне больницы готовить запретили, а другого места пока не нашли. Все вы знаете какое питание в наших больницах. У кого есть возможность помочь откликнитесь. в больнице на сегодня находится еще 25 наших героев. Контакт в больнице Юлия 093-1616191.

c8etochek: (Default)
Віталій Васильцов. 1977 р.н. с.Жорнівка біля Боярки (Київ.обл)
Без батька залишилось дві донечки - 1 та 7 рочків.
Реальна допомога:ПБ 4627 0812 0392 2070 Васильцова Наталія Миколаївна (дружина)
Родина потребує негайної допомоги для добудови будинку, який почав будувати Віталій. Якщо будинок не закінчити протягом року-двох, фундамент почне руйнуватись і діти опиняться на вулиці.
Дружина розповідає як підло Віталія розстріляли в спину. Можливо, він би встиг втекти, якби бачив...
Родині потрібна наша допомога!

1898206_599002313528095_613775720_n

https://www.facebook.com/nebesnasotnyadopomoha Група допомоги сім'ям Небесної сотні.

c8etochek: (Default)
484894_739977276015180_1875299644_n

Хочу розповісти про одного чудового хлопця, у якого немає рідних, кухаря майдану Сергія Железняка, який сам надає перевагу молоку з випічкою. Хлопця, який одразу після складної операції на три години зник з лікарні, щоб вистригти гарну українську джуру; який вправно грає у шахи; який знає львівських анекдотів більше ніж усі львів'яни разом узяті; який не вміє падати духом."

Записано зі слів Сергія..

"Слава Україні!
Я львів’янин, маю 32 роки, звати – Железняк Сергій Сергійович. Нині перебуваю у лікарні швидкої допомоги на Братиславській, 3А з вогнепальним пораненням лівого стегна.
Першого ж дня у лікарні мене прийшли навідати дівчата-волонтери, принесли чай з канапками. Сказав: «Дайте трішки одужати – буду усіх тут годувати». Розсміялись.
А я не жартував. Таке вже моє призначення у нашій революції – бути головним кухарем Євромайдану. На кулінарному ділі знаюся добре – готував усім солдатам коли служав у армії в Тернополі. Потім у 2007 два роки поспіль виконував ті ж обов’язки вже будучи військовим у Лівані.
На Майдан прибув у грудні, причин пояснювати не буду – нехай пояснюють ті, кого там не було. Виконував свій громадянський обов’язок. Спочатку був звичайним волонтером, а вже за кілька днів став головним кухарем Майдану. Разом з командою Жовтневого палацу у пік протесту готували на 6 тисяч чоловік щодня.
Намагалися, щоб було смачно, щоб у повстанців не виникало бажання втікти додому поїсти. Один чоловік казав, що відправить свою дружину до нас на кухню – може навчиться готувати.
18 лютого я пішов заносити побратимам з Криму медикаменти та банки для протигазів. Раптом ворог оточив, усіх почали тіснити у бік Будинку офіцерів. Під ноги полетіли гранати, праворуч стріляли з пістолетів, ліворуч – вправно працювали з АК-47, у спину летіли травматичні кулі. Навколо падали люди, немов налиті свинцем. Знайомий хлопчина, ще зовсім юний, отримав кулю в лоб, а йому б ще їсти життя ложками.
Я кинувся під відкритий вогонь виносити поранених – поруч був польовий шпиталь. Різкий біль пронизав ногу – за мить несли вже мене. Перша думка, яка промайнула у голові: «Скоро час обіду. Хлопці виснажені, втомлені – голодними залишаться!».
З рідні маю двох дітей 8 років, які живуть з дружиною і мабуть навіть не знають де я. Самотнім себе не відчуваю – постійно перевідують люди з майдану, знайшов справжніх друзів, які вже встигли пізнатися у біді, родину, об’єднану спільною ідеєю та справжнє кохання.
Після одужання планую повернутися назад на Майдан, а коли буде здобута повна перемога – створю сім’ю та відкрию власну кнайпу «На майдані». Подаватиму там кашу з м’ясом, частуватиму канапками з салом, щоб кожен відвідувач, якому колись пощастило бути на українській революції міг заплющити очі і повернутися туди, де не було багатих і бідних, старих і молодих, євреїв, росіян, українців, де хлопці грали на фортепіано, а дівчата розливали коктейлі Молотова, де усі були єдиним цілим, де очі палали вогнем, а серця ритмічно співали «Ще не вмерла Україна»."

Лікарі називають стан здоров'я Сергія незадовільним, рана загоюється проблематично, кажуть, що можливо залишиться інвалідом. А він живіший за будь-кого, мріє про сім'ю, на майдані зустрів кохання, та це вже зовсім інша історія.

Прохання усіх небайдужих підтримати Героя матеріально!
Кошти надсилати на карту Приватбанку 5211 5374 2812 3553 (Железняк Сергій Сергійович) або приносити особисто в палату №911А лікарні БСП (вул. Братиславська, 3А).

June 2014

S M T W T F S
1 2 3 4 5 6 7
8 9 1011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 06:36 am
Powered by Dreamwidth Studios