Jun. 7th, 2014

c8etochek: (Default)
Наш наступний Герой - колишній міліціонер, але вислів «честь мундира» для нього не порожні слова, як і розуміння того, що правоохоронці мають оберігати і захищати людей, а не вбивати їх... Саме через порушення цього принципу тими людьми у формі, які захищали вбивцю і тирана, він опинився по іншу сторону барикад, там де найголовнішим були правда, справедливість, людська гідність і взаємоповага! Адвоката, парашутиста, колишнього десантника, В’ячеслава Заречнюка, пораненого 20 лютого на Інститутській запам’ятали медики, що винесли його пораненого з передової, передусім дякуючи його сріблястому шолому. Потім, побачивши фото В’ячеслава, вони пригадали пораненого в стегно чоловіка і почали його розшукувати. Наш Герой упізнав себе на фото і відгукнувся, він страшенно вдячний усім, хто врятував йому життя!
В’ячеслав живе у Хмельницькому. Усю зиму виходив на хмельницький Майдан, приймав активну участь в усіх акціях протесту.
Чоловік був упевнений, що протистояння не закінчиться мирно, тому удома сказав: «Як тільки почнуть зачищати барикади у Києві, я поїду». Після того, що сталося 18 лютого, наступного ж дня В’ячеслав вирушив у столицю, прихопивши з собою продукти: картоплю, консерви... Сміючись, згадує, як же ж важко було усе це дотягнути на Майдан, бо під’їхати до центру не вдалося, в Києві тоді був практично надзвичайний стан і усі авто, які їхали до Майдану дайці розвертали. О 5 год ввечері Славік вже був на Майдані. Зразу ж запитав, де знайти Хмельницьку сотню. Його направили у КМДА, на третій поверх, де й застав земляків. Зустрівся з інтендантом Леусом Денисом, розговорилися. В’ячеслав у свій час служив в Повітряно-десантних військах спеціального призначення, займається парашутизмом, тому запропонував свою допомогу у військових справах.
Хлопці із сотні пішли відпочивати, поки не було активних бойових дій. Славік сконтактувався з друзями-парашютистами із Києва і вирушив на барикади: кидалися камінням та коктейлями, носили шини, бруківку. О другій годині повернувся в розташування сотні, але вже зранку, з сьомої години був на барикадах, кидав каміння, палив скати. Коли о 10 год повернувся в КМДА, то сотні вже не було... В’ячеслав знову побіг на барикади, піднявся до Жовтневого та приймав участь у його розблокуванні, перевіряв входи-виходи, підвал. Згодом побачив, що дуже багато поранених є з правої сторони Інститутської, що хлопці не встигають виносити побратимів. Перебіг дорогу. Умисно взяв два щити, щоб на одному тягнути пораненого, а іншим прикривати, бо виносити чи витягати людей за руки-ноги, коли вони поранені, чи вбиті, дуже важко.
"Не знаю, що керувало людьми. Я просто побачив вереницю носилок і щитів з людськими тілами.. я тоді не думав, у мене була одна мета - спробувати відвести звідти і допомогти винести якомога більше людей. Вдалося зробити кілька ходок і потім вже виносили мене… Це був такий постійний потік: одних виносили, інші підходили...".
Вчергове, як Славік підійшов, щоб витягати поранених, снайпер поцілив йому у ногу, коли чоловік необережно відсунув одного щита... https://www.youtube.com/watch?v=kg9fjOfPZyE (0,15сек-1,08 хв.). Побратими відтягнули В’ячеслава та передали його медикам. Слава запам’ятався усмішкою в готелі «Україна». Каже, що камера зафіксувала його саме у той момент, коли дівчина-волонтер запитувала: «Як ви себе почуваєте?». «А як я себе міг почувати з розтрощеною ногою? Запитання викликало усмішку...» (https://www.youtube.com/watch?v=PEjP-8gi_2o 0,48-0,58 хв.) Згодом В’ячеслава з готелю «Україна» доправили до швидкої, (https://www.facebook.com/photo.php?v=703572743037405 1,35хв), відвезли у лікарню №12 ім. В.Підвисоцького.
В’ячеслав згадує: «Поранені, хто міг, намагалися вирватися подалі з київських лікарень.
Я теж зателефонував усім, кому міг. І далі все закрутилося... Через добу у мене вже був закордонний паспорт, інші потрібні документи, оплачений реанімобіль клініки “Борис”, який, до речі, вартував 18 тисяч гривень за перевезення мене до кордону з Польщею. Як мене передали наші прикордонники без візи і зайвих запитань — досі не знаю. З іншого боку кордону уже чекав спецавтомобіль з міста Люблін...»
Далі було лікування в Польщі. Лікарі два тижні не наважувалися оперувати, боялися, щоб чоловік не втратив ногу, оскільки була загроза, що може початися гангрена... Прооперували. Зараз В’ячеслав жартує, що, хоч з палицею, але ходить на своїх!
Ми щиро бажаємо йому якнайшвидше одужати і повернутись до того активного життя, яке він звик вести!
В’ячеслав звернувся до нас із проханням: допомогти відшукати шолом, який був на ньому на Майдані. Ось його слова: « Дуже хочу відшукати свій парашутний шолом, який віддав чоловікові 50-55 років біля швидкої. Чоловік підійшов до відкритих дверей і від нього пролунав переконливий аргумент, що шолом мені вже на той час непотрібен, а йому може врятувати життя. Можливо, і не варто зараз, у такий скрутний час, перейматися шоломом, але мене з ним пов’язує дуже багато спогадів. Почну з того, що у 2005 році ми стрибали разом із батьком, батько загинув... Після цього я придбав собі цей шолом. Він для мене як Друг, він був зі мною і у стрибках, і на лижах... Не хочеться, щоб він лежав у когось на полиці, як спогад подій. Хочеться, щоб вірою і правдою служив, як це було до того. Шолом легко розпізнати, оскільки він сріблястого кольору, на потиличній частині є наклейки з українською символікою зі стиснутим кулаком, напис англійською, на зразок кубинського слова «NEWSEREMOS» Також це відкритий парашютний шолом, що має на задній прорезиненій частині чорні літери фірми-виробника Z1. Буду дуже вдячний усім, хто прийме участь у пошуку!»
Допоможемо Славкові знайти таку важливу річ!
Хороше інтерв’ю з В’ячеславом: http://proskuriv.info/index.php/component/content/article/25-2013-09-12-09-07-27/3960-2014-04-24-09-03-42
c8etochek: (555)
Оригинал взят у [livejournal.com profile] a_s_k_e_t в В информационной войне россия применяет новое оружие.
Анализируя активность пророссийских ботов, я пришел к одной очень интересной мысли. Долго не хотел говорить об этом - мало ли, может у меня мания преследования. Но, как известно, если у вас мания преследования, это еще не значит, что на вас никто не охотится :)))

Я полазил в камментах других авторов, пишущих о политике, посмотрел внимательно на посты известных пророссийских блогеров. Мнение росло и крепко. Наконец, на прошлой неделе я побывал на одном профильном мероприятии, где мои мысли нашли подтверждение от других людей, которые более информированы.

Итак, можно констатировать, что информационная война россии против Украины перешла на следующую стадию. Причем это касается не только пишущих блогеров, но и в равной степени, тех кто читает.

Если раньше российские боты занимались, по большей части троллингом, вбросами неправдивой, либо перекрученной информации, то теперь они в едином ключе работают над выработкой у украинской интернет-аудитории депрессивных настроений.

Вы, если проанализируете, можете заметить, если раньше естественной реакцией на камент тролля или антиукраинский пост была злость, то в последнее время - именно депрессия из серии "руки опускаются". Более внимательный читатель заметит использование некоторых стереотипных фраз и тезисов, постоянно повторяющихся. Против авторов постов ведется отдельная "работа" - постоянно появляются боты пишущие что-то типа - твоя писанина говно, аналитик из тебя хуёвый и пр. И я вам скажу, оно явно должно работать.

Ладно там я, неисправимо убежденный в собственной гениальности ;) , а на многих менее самоуверенных авторов это вполне может действовать.

Для читателей предназначены тезисы из серии "ну и чего вы добились, угробили страну", "Украины больше нет", "Экономика разрушена", "Выбрали олигарха, за это ли стоял Майдан" и много подобного говна.

Что я вам скажу, друзья мои.

Не поддавайтесь.

Это их цель - задавить нас в том числе и морально.

Человек в депрессии не только становится пассивным, он еще и плохо работает, а этого нам сейчас никак нельзя.

Помните, как в том анекдоте: "Не, брат. С таким настроением ты слоника не продашь..." :))

Да, предыдущая власть не только разрушала много лет экономику, но и сперла кучу денег.

Да, наши меньшие братья из московии делают нам гадости.

Но мы прорвемся.

Президент олигарх? Ну и гуд.

Я тоже за него не голосовал, но выбрали и выбрали.

Пусть теперь показывает, на что он годен.

А то эти доморощенные Ванги с методичками из ФСБ достали своими говнопрогнозами :)

Коломойский вон тоже олигарх, а как навел порядок в Днепропетровской области! То-то на него сейчас столько говна выливают - значит он реально им яйца прищемил. Вот на Таруту давно ничего не льют - он никому не мешает и мочить его нет команды.

Так что пусть Президент хотя-бы месяца три оттарабанит, а мы послушаем, что он скажет в отчете 100 дней. Половину работы не показывают. Ну и, прямо сказать, раз его так моча, значит они его боятся. А раз они его боятся, значит у нас всё хорошо :)

Да, проблем в стране - море.

Да, не всё решается сразу и часто власть делает непонятные назначения.

Ок, им за это и отвечать перед нами.

Неужели кто-то ожидал, что сразу станет замечательно?

Мы сделали великое дело - обеспечили себе возможность выбирать.

Теперь у каждого следующего Президента над плечом будет висеть дамоклов меч Майдана и он будет спинным мозгом помнить, что один уже считал себя всесильным и вечным.

Давите в себе эту навязанную депрессию, ешьте витамины, фрукты нынче подешевели, больше времени проводите с семьей, гуляйте - и оно попустит. :)

Как говорится, кто предупрежден, тот вооружен.

ВСЁ БУДЕТ ХОРОШО!


c8etochek: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] nazavzhdy at Армия снабженцев. Кто и как помогает передовой


Многие общественные инициативы, сложившиеся на Майдане, сейчас успешно занимаются помощью украинской армии и Национальной гвардии.
Таких групп десятки, сотни, а в масштабах страны – тысячи. "УП.Жизнь" выбрала несколько наиболее известных инициатив. Совместными усилиями – сотни волонтеров и тысячи жертвователей – они передали помощь на сумму более 13 миллионов гривен.


Read more... )

Блогерский фонд Diana_ledi

"Еще недавно ребята с первого блокпоста Славянска ловили рыбу и на БТРах отправляли на другие блокпосты. Потому, что кушать было нечего", – рассказывает бывший главный редактор "ЖЖ Украина" Диана Макарова о своих подопечных.

Ее блог в жж – Diana_ledi – c конца января превратился в небольшой блогерский фонд. Во время Майдана Диана с небольшой командой волонтеров снабжала сотни, стоявшие на баррикадах.



В начале марта ее друзья – те самые бойцы Самообороны, прошедшие Майдан, – записались в Нацгвардию. В течение месяца они проходили военную подготовку на полигоне в Новых Петровцах. Блогеры, узнав, что на питание одного нацгвардейца выделяется чуть больше 17 гривен, организовали подвоз продуктов. А когда нацгвардейцев отправили на Восток, начали снабжать экипировкой и отправлять передачи в Славянск.

"Мы принципиально работаем не с руководством, а с рядовыми бойцами
, – рассказывает Диана Макарова. – Наша задача обеспечить их самым необходимым – от формы до специальных приборов. Если, например, Иванову Ивану нужен оптический прицел, потому что он хорошо стреляет, то мы передает конкретно ему. По сути, мы закрываем те "дыры", до которых никогда не дотянется рука государства".

Вместе с командой Диана Макарова снабжает шесть блокпостов вокруг Славянска. Каждый блокпост охраняется нацгвардейцами, десантниками и ВВ-шниками. Активисты удовлетворяют потребности не только бывших майдановцев, но и бойцов регулярной армии.

"Мы столкнулись с тем, что наши нацгвардейцы кричат: "Мы подождем, а вы лучше передайте десантникам "кикиморы" (маскировочные костюмы – ред.). Таким образом, у нас появились новые подопечные", – рассказывает Макарова.

Десантники помогают нацгвардейцам сформировать "профессиональный" список нужд. По уставу бойцу не положены: оптический прицел, ручка управления огнем, специальные ремни, тактические фонарики и тактические перчатки. Но воевать без этих приспособлений вчерашнему мирному гражданину очень непросто. Поэтому такие потребности "закрывают" волонтеры.



В команде Дианы Макаровой восемь человек. Социальный портрет разнообразен: есть тут и студентка, и молодая мать, и семейная пара, и банкир, который после работы пакует посылки на Восток, и семейная пара, которая на своей машине объезжает все склады и оптовые магазины.

Ежедневно кто-то из волонтеров принимает заказ по телефону от передовой. "Самое сложное – найти не деньги, а товары. Военторги Киева, Харькова, Донецка выгребли, поэтому кое-что приходится заказывать через интернет в других странах", – рассказывает волонтер Ирина, бухгалтер по профессии.

В конце недели груженая машина отправляется в Славянск. За пять недель блоггерским фондом было отправлено шесть машин на сумму от 100-150 тысяч гривен каждая. Сумма пожертвований, которые волонтеры собрали в интересах армии, более 600 тысяч гривен. Отчеты о затратах публикуются в блоге.

"Мне пересылают деньги из многих стран, некоторые жертвователи сопровождают переводы письмами. Россияне часто пишут: "Простите нас",
– рассказывает Диана.

Read more... )
c8etochek: (Default)
1908019_656609801073461_1182888322465173255_n


я дуже рада)
а Руслана передала особисто в руки Порошенку питання і вимоги Майдану - теж розумничка)

June 2014

S M T W T F S
1 2 3 4 5 6 7
8 9 1011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 21st, 2017 12:41 am
Powered by Dreamwidth Studios